Україна молода: Поки тривають суперечки про реставрацію, вулицю активно забудовують

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/65/189/0/30056/

У серпні цього року голова Подільської районної ради Євген Романенко оголосив про майбутній конкурс на план реконструкції Андріївського узвозу. Це було схоже на оголошення війни: знаючи, як міська влада провела «реконструкцію» того ж майдану Незалежності, громадські організації та об'єднання митців, які працюють на узвозі, почали довготривалу облогу Подільської райдержадміністрації, щоб «київський Монмартр» «поза очі» не перетворили на ще один пам'ятник несмаку зі скла й «нержавійки».

Пiд узвозом зруйнованi всi комунiкацiї
Те, що Андріївський узвіз потребує «оперативного втручання», не викликає сумнівів. Облущені фасади будинків та розбита бруківка — це лише те, що «лежить на поверхні». Насправді під узвозом зруйновані всі комунікації: «У будинках нижньої частини узвозу, наприклад, у Музеї однієї вулиці, підвали затоплює вода. Поки що музейники борються з цією проблемою самотужки», — каже Євген Карась, власник галереї на Андріївському узвозі й голова Асоціації діячів сучасного мистецтва. Проби показали, що вода в підвалах — технічна, тобто зі зруйнованої каналізації.

Старокиївська гора, на яку піднімається узвіз — зсувонебезпечна, як і всі київські гори, тож пам'ятки архітектури, в тому числі Андріївська церква та «Замок Річарда», постійно руйнуються. Тим часом багато старих будинків на узвозі не мають навіть фундаменту. Комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» на початку листопада оголосило тендер на проект укріплення схилу, на якому стоїть Андріївська церква. Та й самі фасади не завадило б якщо не підрихтувати, то принаймні законсервувати в теперішньому вигляді.

Цегла все втримає...
Однак на Андріївському узвозі вже зараз повним ходом ідуть де будівництво, а де підготовка до нього. За словами активістки громадської організації «Опора» Ольги Айвазовської, до юристів «Опори» потрапило рішення міськради про землевідведення на узвозі: 5 з 16 ділянок, про які там ідеться, призначені під нову забудову. Найбільше будівництво, яке відбувається зараз, — «Театр на Подолі». Саме заради нього «київський Монмартр» перегородили бетонними плитами, а бруківку залили цементом. Утім кожен перехожий може пересвідчитися, що це не єдиний зелений паркан на узвозі. За згаданим рішенням міськради, на Андріївському узвозі, 14—16, має постати «готельний комплекс із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту». На цьому місці, навпроти подільського офісу «Пори», стояло старе вірменське кафе, проте 8 жовтня туди прийшли тридцять «богатирів» у чорному і почали трощити стару будівлю: «Вони за один вечір рознесли голими руками цю кам'яну споруду, — каже Ольга Айвазовська, — на другий день там уже стояв паркан, а на третій приїхала важка техніка, аби прибрати місце під будівництво». Будівництво не розпочали тут лише через те, що у власників будови виник «спір за межу» з сусіднім забудовником — на вулиці Фролівській, паралельній до узвозу, під номерами 9—11 будуватимуть «торговельно-офісний комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом». Коли ж «великі зодчі» з'ясують стосунки, чи питатимуть у громади дозволу почати будівництво? «Зачистка» вірменського кафе змушує сумніватися в цьому.

Безпритульна муза
Окреме питання, чи можуть готельні й торговельно-офісні комплекси з паркінгами стати природною рисою обличчя Андріївського узвозу. Якщо на тісненькій вуличці і вдасться десь «притулити» паркінги, то через постійний рух дорогих машин можна буде забути про узвіз, як про вулицю пішоходів, вуличних торгівців та чистого повітря.

Митці та торгівці бояться, що їх виженуть на час реставраційних робіт, а на «оновленому» узвозі для них уже не буде місця. «Київські митці» — об'єднання майстрів, які працюють на Андріївському узвозі під відкритим небом. Один із них, Олександр Мацкевич, каже, що більшість його колег мають дозволи на торгівлю до кінця грудня цього року, або «до початку реставраційних робіт». Пан Мацкевич вважає, що для збереження на узвозі «мистецького вернісажу» потрібно надати вулиці законний статус «заповідника народних ремесел». Це захистить від зазіхань «нових зодчих» не лише на архітектуру, а й на мистецький світ узвозу.

Борітеся. Поборете?
Районна влада поки взяла тайм-аут, а «Опора», «Київські митці» та інші рятівники Андріївського узвозу до кінця грудня планують провести чергові громадські слухання. Мета на цей раз — створити громадську наглядову раду для контролю за реставрацією (реконструкцією?) вулиці, альтернативну до «робочої групи» райради, яка, за словами її члена Тетяни Митрофанової, ще жодного разу не збиралася на засідання. Тим часом «ініціативна група» від громадських організацій написала власний проект рішення міськради «Про реставрацію на вулиці Андріївський узвіз», у якому «реконструкція» прописана лише для інженерних мереж, а для будинків — реставрація із «повним збереженням без зміни цільового призначення». Крім того, громадський проект передбачає «неможливість відселення мешканців та організацій з наданих їм приміщень». Про всі свої дії, від проекту до перебігу самих будробіт, влада має публічно звітувати. Проект зареєстрували 7 грудня і за регламентом, Київрада повинна розглянути його протягом 45 днів. Якщо пропозиції громадських організацій проігнорують, останні збираються відстоювати своє дітище в суді.

«Темне» майбутнє Андріївського узвозу

http://www.golos.com.ua/article/1201517716.html

Андріївський узвіз — це те суто «київське та українське», що кияни передовсім показують гостям столиці. Словом, це — наш Арбат і Монмартр, з якими його порівнюють. З часом ця вуличка, як і кожен живий організм, «зносилася».

Тяганина навколо чи то реконструкції, чи то реставрації вулиці триває вже кілька місяців. Ще у серпні цього року Подільська райдержадміністрація столиці провела громадські слухання на тему «Чи потрібна розробка комплексної стратегії розвитку Андріївського узвозу?». Захід мав неабияку популярність: городяни, фахівці та просто небайдужі зійшлися на думці, що вулицю необхідно «лікувати». Адже інженерна мережа не замінювалася вже понад 100 років, не працюють зливостоки, дощі розмивають бруківку. Занедбане й освітлення, фасади будинків у жалюгідному стані, годі говорити про невпорядкованість стихійної торгівлі.

Але вже тоді склалося враження, що влада й сама не знає, що потрібно Андріївському. На початку осені голова Подільської РДА сказав «Голосу України», що узвіз «регенеруватимуть» — відновлюватимуть історичне обличчя, та пообіцяв, що ані висотки, ані підземні парковки там не будуватимуть. Але на прес-конференції, котра днями пройшла у Києві, голова об’єднання «Київські митці» Олександр Мацкевич і представники громадянської мережі «ОПОРА» говорять про інше. За їх словами, по вулиці Андріївський узвіз, 11-16, начебто планується збудувати готель, а за адресою Фролівська, 9-11 — торговельно-офісний комплекс із підземною парковкою. Чи такого «оновлення» хотіли кияни?

Створена кілька місяців тому робоча група з цього питання абсолютно недієздатна, сказав Олександр Мацкевич і запропонував до кінця грудня організувати таку, яка зможе пролити для городян світло на майбутнє узвозу. Крім того, митці переконані: вуличка буде ласим шматочком для забудовників, аж поки їй не буде надано статусу «Заповідника народних ремесел». Адже на Андріївському чимало галерей і художніх майстерень, уздовж всієї вулиці просто неба митці продають картини, рукоділля та інші приємні дрібнички, які мають чималий попит у гостей міста та киян.

Мешканці вулиці кажуть, що дух «перлини Києва» не лише у фасадах будівель, а й у людях, які тут працюють, тож побоюються, що коли на Андріївському з’являться шикарні готелі та ресторани, зникне не лише знайомий на вигляд узвіз, а й місцеві «митці».

Організатори прес-конференції представили проект рішення Київської міської ради «Про реставрацію вулиці Андріївський узвіз у Подільському районі м. Києва», який дозволить «підлікувати» узвіз, не шкодячи йому. Та навіть якщо рішення затвердять, каже Олександр Мацкевич, потрібно від тендеру на проект регенерації і аж до закінчення робіт стежити за діями влади, щоб рішення не залишилося лише на папері.

Анна БОЙКО